Свято Букваря
Заходять ведучі у стилізованому українському вбранні
Ведуча Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що, усі зібралися у залі?
Ведучий Та ні, когось не вистачає…
Ведуча Кого? Самі ж бо відгадайте, а потім радо привітайте.
ФОНОГРАМА «ШКО-ЛЯ-РІ!»
(Ведучі виконують пісню «Школярі» на мотив «Бу-ра-ти-но!»)
До школи радо хто спішить?
Старанно хто уроки вчить?
Хто хоче все на світі знать,
Уміє і читать-писать?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
Батьки ШКО-ЛЯ-РІ
Хто радує і тат, і мам?
Хто кожну справу робить сам?
Хто дружно й весело співа,
Родину щастям зігріва?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
Батьки ШКО-ЛЯ-РІ!
Ведучий Що ж, вітайте! Ось він – наш зірковий перший клас!
Заходять першокласники
Учень Є святкових днів багато
На листках календаря.
А між ними й наше свято -
Вшанування Букваря.
Учень День вітання і прощання –
Свято перших букварів,
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів.
Учень В путь щасливу і широку
Всіх виводить перший клас.
До уроку, до уроку –
Чуєш дзвоник кличе нас!
Учень Любі гості мами й тата,
В нас – Букварикове свято.
Добре, що прийшли до нас
Ви у гості, в перший клас.
Учні виконують «Пісню першокласника»
На сцену забігає Незнайко
Незнайко Одяг обвішаний буквою «ен»
Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!
Ведучий Що це за несподіваний гість? Ви, діти, його впізнали? (Так)
А звідки ви його знаєте?
Діти Він до нас на математику приходив, задачі нам задавав.
Йому шматочок Сонця на голову впав.
Він машину казкову сиропом заправляв.
Незнайко Добрий ранок!
Ведучий Який ранок? Адже це день.
Незнайко А я не знаю чи ранок, чи день, чи вечір.
Ведучий А чому це ти так репетував?
Незнайко Та то я від злодія втікав.
Ведучий Від злодія? Від якого?
Незнайко Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку.
Ведучий Твою шапку? А навіщо вона йому?
Незнайко Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!
Ведучий Ой, Незнайко! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому тебе і прозвали Незнайком. Краще сідай, дивись і вчись на нашому святі Букваря.
Незнайко На чому? На чому? На святі букваря? А де ж ваш буквар про якого ти говориш?
Ведучий Ми Букварика чекаєм…(розгублено) А його усе немає…
Де ж так довго забарився?.. Може, в лісі заблудився?..
Незнайко А можна я у вас на святі посиджу? Може ще чомусь навчусь?
Ведучий Сідай, будь ласка. Нам приємно, що ти бажаєш вчитися.
Звучить мелодія, заходить Буквар.
Буквар Гей ви букви, жвавим кроком, раз, два, три. (крокує)
Вчили вас 105 уроків, раз, два, три. (крокує)
Через те вас добре знають,
З вами вже слова читають, раз, два, три, раз, два, три. (крокує)
Учень Попереду йде Букварик, раз, два, три. (крокує Букварик)
Всі його давно чекають, раз, два, три.
Учень Любий наш Букварику!
Наш найперший друже!
Ми тебе порадувать
Хочем дуже-дуже!
Учень Бо ти сьогодні – іменинник!
І вік твій зовсім не малий…
Справляв свої ти іменини
Чотириста сімдесят сім разів!
Учень Що ж ми для тебе готували?
Вже час дізнатися настав…
В чарівнім місті побувати,
Куди ти шлях нам показав.
-Букварику, тебе діти вітають п’єсою “Таночок гарбуза”. Виконає її Ковальська Вероніка з учителем музики Оленою Борисівною.
Мама тягне сина за руку, саджає за парту, дає «Азбуку», «кошеня» лежить на дивані
Мама. Букви вчи, не йди нікуди,
А то гірше тобі буде.
Ось тобі секундомір –
Потім себе перевір.
А прийде додому тато,
Йому будеш звітувати!
Я ж біжу до перукарні
І даю тобі пораду:
Краще справою займися,
Щоб успішно в школі вчиться!
Хлопчик відкриває «Азбуку»
Хлопчик. Дивна якась буква, схожа на дах, та ще й поясок посередині причепила.
Як же звать цю букву?
Лунає музика, вибігає Червона Шапочка з корзинкою
Пісня «Якщо довго, довго …»
„ Якщо довго, довго, довго,
Якщо довго по доріжці,
Якщо довго по стежині бігать, тупать і стрибать,
То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно,
То можливо, то можливо, можна в школу нам прийти.
А – а – вчаться там діти великі й малі,
А – а – знань їм багато дають вчителі.
А – а – там навчаються читати,
А – а – і писати, й рахувати,
А – а – там цікаво всім завжди.
Червона Шапочка Ось тобі буква Аа: і велика, і мала (простягає букви),
Хлопчик Спасибі тобі буква «А» (йде і чіпляє на дошці - алфавіті букву «А»)
З′являється буква «Д» з «2» на грудях
„Д” Я чула, що Червона Шапочка до школи готується. Так ось – я буду її найкращою подругою
„2” співає пісню на мелодію „Кузнечик»
Я дуже гарна дівка,
Зовусь я просто Двійка.
У ледарів завжди я
В щоденнику живу.
І вдень, і вночі (2р.)
У ледарів завжди я
І вдень, і вночі (2р.
В щоденнику живу.
Люблю я погуляти,
погратись і поспати,
А от уроки вчити
я зовсім не люблю.
Ні вдень, ні вночі (2р.)
Я зовсім не люблю.
Ні вдень, ні вночі (2р.)
Я зовсім не люблю.
Виходить, потягуючись «Лінь»
„Л” Лінь Мене звуть просто – тітка Лінь.
Я з Двійкою дружу.
Я – Лінь хороша, бо дітей жалію,
За ними я ходжу, як їхня тінь,(імітує рухи, йде за Червоною Шапочкою)
Для них готую спокій і безділля.
Дитиночку приспати – так люблю!
Хай будуть ручки в неї білі, наче з вати!
З дітьми я разом їм, охоче сплю,
Не требам діткам лишньої мороки,
Ідіть, як котики сліпенькі, навмання.
І не ходіть ви в школу більш ніколи.
Виходить Киця
Киця Мур-няу!..
Хто це галас тут здійняв?!.
Знову цей хлопчик!
Треба знать тобі ті букви?
Краще грайся, розважайся
І нічим не переймайся…
Літери? Це просто дивно!
І кому вони потрібні?
У– горбате (З′являється буква У), А – нерівне..
Ну а цю… Не треба й вчити! (показує на літеру «Ц»)
Я без них не знаю лиха
І гуляю у дворі!
З мене приклад всі беріть
І уроки не учіть!
Киця співає пісню на мотив «Що сказати»
Киця
Безтурботно пісні я співаю,
І гуляю сама по собі,
Ваших клопотів, люди, не знаю,
І спокійно на серці мені.
Я красива, струнка і весела,
Я подобаюсь друзям своїм,
Серед кішок усіх – королева,
І крім «Віскас», нічого не їм.
Ну що сказать? Ну що сказать?
Жила б і не тужила,
Якби ж от дітям розум дать,
Щоби урок не вчили…
Ну що сказать, ну що сказать?
Хай добре знають всюди:
Кому потрібні Букварі?!
Та викиньте їх, люди!
Киця намагається викинути Буквар, але на неї нападає буква А
„ А” Геть звідси, ледацюги.
«Двійка» і «Лінь» втікають, збиваючи на своєму шляху «І», «З», «В», які йдуть назустріч
«І», «З», «В»
Привітались на шосе
буква І та буква «Зе»
Де ж вони? Ну й дивина:
З двох з’явилася одна.
Їй дали ім’я нове.
Стала літера вже «Ве».
Хлопчику , спробуй скласти з нас слово.
Хлопчик
Хлопчик тре потилицю і проговорює:
Ізв – такого слова немає.
Зів – теж нічого не зрозумів.
Знайшов … «віз» - це старовинна машина.
Хлопчик пританцьовує від задоволення
«І» Кричить
Ой, а я братика загубив.
Вибігає буква Ї, бере «І» за руку
«Ї» Я не губився, я затримався.
Хлопчик - Гей, хлопчик!
«І», «Ї» - Я не хлопчик.
Хлопчик - Гей, стовпчик!
«І», «Ї» - Я не стовпчик!
Хлопчик - Так хто ж ти?
«І», «Ї» - Я букви Ї.А я буква І.
Хлопчик - А як же вас треба розрізняти?
«Ї» - Дивись уважно на мої дві крапки
«І» - і на мою одну.
«І», «Ї» (прикріплюють букви до дошки). Ми побігли.
Хлопчик Цікаво.Хтось загубив (піднімає їх) ключки для хокею. (показує на букви)
„Г” Ми не ключки для хокею
Дві сестрички славні ми:
Га – га – га та ге – ге – ге…
Я весела буква „Ге”.
„Г” Га –га – га та ге – ге - ге
Я ж - чудова буква «Ге».
Букви «Ге» і «Ге» ставлять себе в алфавіт
Хлопчик Ви так схожі між собою.
Ой, а в слові познайомитись є теж дві букви схожі між собою.
Виходять букви «И», «Й», взявшись за руки
«И» Кажуть „И” великої немає,
„И” слова не починає,
А як же це? Скажіть мені:
- И – и – и ! – плаче голосно дитина в дворі.
Тому з сьогоднішнього дня
я всім забороняю
Мене так сильно ображать.
«Й» Ти не злись, сестричко,
Подивись на мене краще,
(звертається до залу)
Буква «Й», всі знати мусять,
Народилась в капелюсі. (знімає капелюшок)
Ані вдома, ані в школі
Не скида його ніколи.
Чути дзижчання бджіл
«И», «Й» Тікаймо. (Біжать і швидко чіпляють себе в алфавіт)
На головній бджолі буква «Б»
Танок «Бджілка» під пісню Аліни Гросу
«Е», „Е!” – сказала буква Е,
„Бджола мене – не здожене!”.
І, махнувши нам рукою,
Е – зробилася луною.
«Є» Буква Є – ріжечок – місяць,
Лиш вона не сходить з місця.
Аж пригнулась буква Є.
Ось, будь ласка, подає
Найщедріша буква Є –
Все для всіх у неї є.
Дістають з корзинки букви «Е», «Є»,прикріплюють їх на дошку.
-Чикирис Віктор виконає для гостей на баяні “Вальс”.
Хлопчик Ну й цікаві букви в нас, Ходять завжди разом.
Виходять букви «Р» і «Ь»
„Р” Ми прийшли до вас разом.
Здогадалися чому?
«Ь» Я ходжу на животі
Я не літера проста,
Я пом’якшую слова.
„Р” Я ж на своїй одній нозі
Вам ребуси приніс
Батьки розгадують ребуси.
Вибігають букви „Ш” – „Щ”
„Щ” Букві Щ сказала Ш:
- Ти стрибаєш, як лоша.
Я на тебе дуже схожа,
Хоч стрибати так не можу.
„Ш” -А відгадка тут проста:
Я – з хвостом,
Ти – без хвоста.
Хлопчик Є тут буква –шестиніжка:
на сніжинку схожа трішки.
Трохи схожа на жука.
«Ж» Вилітає жук і жужжить, співає «По дорозі жук»
По дорозі жук, жук
По дорозі чорний
Подивися дівчинонько,
Який я моторний.
Який я моторний
І у кого вдався,
Хіба ж даси купу грошей,
Щоб поженихався.
„Я” Стрічок дві, один вінок –
Буква Я іде в танок.
Прикріплює букву до дошки
„Т” Ой, засиділись ми з вами
Буква «Я» завжди права
Танок – пісня «Подоляночка»
У Подоляночки буква «П»
„Ю” Я давно усім відома:
Перед Я завжди стою.
Я стою у слові Юля,
І в словах сміюсь, гуляю.
Ой, яка я вся красуня,
Буква Ю-Ю-Ю.
Прикріплює букву до дошки
С” Я прийшла до тебе в гості, (звертається до хлопчика)
щоб смішинки розказать
Смішинки
Проспав
Школярика вчитель спитав
- Хто приклад тобі розв'язав?
Бабуся, матуся чи тато?
- Не можу я точно сказати, -
Бо вчора зарано ліг спати.
„Ф” Знає добре буква кожна,
Що хворіти їй не можна,
І тому на фіззарядку
Всі побігли без оглядки (вибігають букви «Х», «Ч», «О», «У», «Н», «Ц»)
Зупинилися сестрички
На пісочку біля річки.
Хлопчик Буква «еф» гукає збоку:
„Ф” - Всім узятися у боки! (букви «Х», «Ч», «О» виконують вправи)
І робіть, як я, дівчатка, -
Починається зарядка!
Прикріплюють букви до дошки
Чикирис Віктор виконує на баяні «Польку».
«М» Я знайомлюся із вами : зі мною пишем слово «мама»
Все , що є прекрасного навколо,-
Сонце, небо , зірочки ясні,
Дощ весняний і траву шовкову –
Все це, мамо , ти дала мені!
Виросту – на тебе буду схожа:
Я ж твоя частинка, рідна кров!
І тобі віддам усе , що зможу:
І турботу, й ласку , і любов !
Незнайко Побував я на святі чудовому.
Діти, ви всі молодці.
І тепер знаю,
що в алфавіті вас 33.
У вас міцна сім’я.
І ви складаєте слова від А до Я.
Учні, для прощання з букварем „Шикуйсь!”
Виходять ті, хто говорить слова Буквареві
Учень Добрий Букварику! Перша книжко!
Навіть поплакати хочеться трішки.
Учень Жаль розлучатись, хоч треба,
Ми не забудем ніколи про тебе.
Учень Спасибі тобі за добру науку
За паличку першу і першу букву.
Учень За перше слово, за першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Учень Ми пам’ятатимем довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки.
Прощавай, Букварику,
Наш найкращий друже!
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже.
Буквар Всі літери прочитані.
Усіх їх – 33.
Тепер всіх вас учитимуть
Підручники нові.
Мені ж час повертатися
В майбутній перший клас.
Незнайко Я зрозумів, що треба слухати, запам′ятовувати і знати, тому повертаюсь в мою Сонячну країну, щоб навчати інших. Знання – це скарб, а вміння вчитись – ключ до нього.
Пісня „Мій букварик”
Входять підручники
Читанка Я – читанка нечитана,
Навчатиму ваш клас.
Я з вами говоритиму
Про наш прекрасний час.
Букварику, мій братику,
розумна голова,
Твої веселі літери
Складуть мох слова.
А ти спочинь до вересня,
Чи просто погуляй.
Букварику, мій братику,
Спасибі, прощавай!
Рідна мова Я не з лісу, і не з поля.
Нелегка у мене доля.
Через радість та біду
Я з віків до вас іду.
Я дитину колисала,
Батьківщину захищала,
І від роду і до роду
Зберігала свою вроду.
Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають,
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний.
Математика 1, 2, 3, 4, 5 –
Вміють діти рахувать,
Але хто мене не знає,
Хай даремно не гуляє.
Хай в науці кожен привчиться
Покуштувати і хрону, й перчиці
Завжди треба намагаться,
Знать уроки на „12”.
Довкілля А де лягає сонце спати,
І звідки вітер, звідки тінь,
І сніг чому такий лапатий,
І заєць чом такий вухатий,
Чого бджолі дрімати лінь,
Чи справді гірша стала глина,
Від чого запашна малина,
Куди повзе рогатий жук –
Про все вам, діти, розкажу.
Читанка А зараз, школярі, настає урочиста мить – ви даєте клятву:
Учні Буду я в школі вчитись читати,
гарно писати і рахувати.
Буду в альбомі своїм малювати
Твори писати, вірші вивчати.
Учні Обіцяю не пінитись,
добросовісно трудитись.
Вчителів всіх поважати
І оцінки гарні мати.
Учні Книги й зошити любити
Берегти, а не губити.
Акуратним завжди бути,
Щоб нічого не забути.
Учні Буду вчитись я сумлінно
І поводитись відмінно,
Щоб батьки могли радіти,
Що такі в них гарні діти!
Учні Клянусь! Клянусь!
Учень. Урочисте наше свято
Вже надходить до кінця.
Нехай пісенька прощальна
Зігріва усім серця.
Учні виконують пісню «Дружба»
| 
