Підготувала і провела: вчитель початкових класів, вихователь ГПД Канівської гімназії імені Івана Франка Канівської міської ради Черкаської області Адаменко Людмила Леонідівна

Мета: поглибити знання учнів про весняні обряди українського народу; сприяти розвитку пам’яті, творчих і акторських здібностей дітей; виховувати почуття любові до рідного краю, народу, українського слова, пісні, бажання берегти національну культуру і примножувати народні традиції.
Обладнання: національний одяг, вишиті рушники, вбрання Весни; миска з пиріжками та весняним печивом(жайворонками); опудало Зими, горщик із кашею, заступ, хліб і сіль на рушнику.

(Зала прикрашена вишитими рушниками. Діти в українському національному одязі. Звучить мелодія. )
Хлопчик. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо хлібом, з любов’ю і миром.
Дівчинка. Для людей відкрита наша хата біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
Хлопчик. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.
(Учениця в національному вбранні підносить хліб на вишитому рушникові гостям).

Хлопчик. Колись давно люди повністю залежали від явищ природи. Наші предки вірили в те, що можуть вплинути на сили природи. Чим саме? Словом, піснею, магічною дією. Вірили, що весна швидко прийде, коли її покликати.
Дівчинка. Коли ж треба було кликати весну? Коли ще лежить сніг, коли холодно, коли ще річка під кригою.
Хлопчик. Справді, адже природа пробуджувалася, коли ще сніг лежав. І саме тоді українці розпочинали обряди закликання весни. (Пісня „Україночка” у виконанні Петропавлівської Дар’ї.)

(Українська хата. На подвір’я виходить жінка.)
Жінка. А де ж це мої діточки? Мабуть, побігли з сусідськими на вигін чи до річки. Хоч би на лід не пішли, уже він тонкий.
Дівчинка. Мамо, можна ми підемо за село з дівчатами?
Жінка. Ідіть-но сюди, дітки мої!
Дівчинка. Пустіть нас, мамо, ми недовго!
Хлопчик. А хлопці кличуть на річку.
Жінка. Ні-ні! Не можна на річку, я ж вам казала. Уже і морозу немає, провалитеся.
Дівчинка. Добре, добре, мамо, не хвилюйтеся. Ми побіжимо за село, на вигін, весну закликати.
Хлопчик. Веснянок співати.
Жінка. Але ж для цього треба напекти жайворонків. І я, як була дитиною, бігала з ними по селу, співала закличок. Ходімо, рідненькі, допоможете мені. (Мати з дітьми заходять у хату).

Хлопчик. Саме напровесні, коли розмерзалася земля, зігріта духом молодого сонця – Ярила, у наших давніх предків починався новий рік.
Дівчинка. До нас дійшло і свято Євдокії (Явдохи), яке припадає на перше березня за старим стилем, або на чотирнадцяте березня – за новим. Наші пращури пов’язували з ним новолітування, оскільки у березні починається весняне рівнодення.
Дівчинка. За прикметами цього дня передбачали погоду:
- Увесь день погожий – усе літо пригоже.
- Якщо під Явдоху опади, то літо буде мокре.
- Новий місяць народився в ясну погоду – чекай на добрий урожай.
- Якщо день сонячний – вродить пшениця, а похмурий – просо і гречка.
Господарі добре топили хату, щоб теплі були весна і літо, скидали з даху сніг, готували до посіву насіння, висівали в парники капусту.
Хлопчик. А діти та молодь співали пісень, весну закликали.

(З хати виходить на подвір’я жінка з дітьми, несе миску з пиріжками та жайворонками.)
Жінка. Беріть пташок, діти! Тепер можна йти гуляти, весну красну закликати.
Дівчинка. Ой, які гарні жайвороночки!
Хлопчик. Побіжимо по селу, співатимемо заклички.
Жінка. Ну добре, дітки, ідіть, та спочатку у матері благословення спитайте.
Діти. Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Зимонька в возочку, літечко в човночку!
Жінка. Благословляю вас, діти, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати!
З веселою посмішкою, із жайвором пташкою. (Мати йде до хати, а діти біжать на вулицю.)

Пісня „Розлилися води” (2кл. №85)
1. Розлилися води на три броди.
Гей, діти-квіти, весна красна,
Зілля зелененьке. Ку – ку!
2.Що в першому броді зозуленька кує.
Гей, діти-квіти, весна красна,
Зілля зелененьке. Ку – ку!
3.Що в другому броді соловей щебече.
Гей, діти-квіти, весна красна,
Зілля зелененьке. Тьох - тьох!
4.Що в третьому броді сопілочка грає.
Гей, діти-квіти, весна красна,
Зілля зелененьке. Ду – ду!

Хлопчик. Село наше, село, чого невесело?
Хлопчик. Нема кому вийти село розвеселити!
Дівчинка. Старі баби погорбатіли, молодички пощербатіли, а дівочки заміж вийшли!
Дівчинка. Нема кому вийти село розвеселити!
Діти (разом). Ой ти, жайворонку - пташе, розвесели село наше!
Хлопчик. А тепер треба звернутися до сонечка, щоб воно вийшло, щоб краще гріло, щоб розтанули сніги, зазеленіла трава і зацвіли квіти.
Дівчинка. Давайте і ми, як наші пращури, його покличемо!
Діти (разом). Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко, (1кл. №61)
На бабине зіллячко, на наше подвір’ячко,
На весняні квіточки, на маленькі діточки.
Там вони граються тебе дожидаються.
Хлопчик. Ой, і справді сонечко вийшло, земля розм’якла.
Хлопчик. Снігу вже майже немає.
Дівчинка. Скоро будемо ниву орати, сіяти яру пшеницю, овес, ячмінь, мак, просо.
Хлопчик. Роди, Боже, на врожай, нашим дівкам на коровай!
Дівчинка. А від чого це залежить?
Хлопчик. Від дощу!
Хлопчик. Значить треба закликати дощ і принести йому борщ і кашу.
Діти (разом). Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику.
В олов’янім горщику, іди, іди, дощику.
Цебром, відром, дійницею над нашою пашницею.
Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику.
Хлопчик. Ой, дощ, дощ! Почув нас!
Дівчинка. А як довго йтиме?
Хлопчик. А ми йому іншої заспіваємо.
Хлопчик. А якої?
Діти (разом). Дощику, дощику, перестань, та поїдем на баштан,
Та зірвемо диньку, тобі половинку.
Дівчинка. А сонечко підбивається все вище й вище. Сніжок зійшов. На горбочках підсохло так, що можна потупати босими ногами.
Хлопчик. Так уже треба ряст топтати.
Діти (разом). Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров’я дасть, дасть,
Дай, Боже, діждати і той рік топтати.
Хлопчик. Зима відступила!
Дівчинка. Але треба її прогнати зовсім.
Хлопчик. А як її прогнати?
Дівчинка. Треба її спалити!
Хлопчик. От тоді вже не вернеться.
Дівчинка. Хлопці, ви ж обіцяли опудало Зими з соломи зробити!
Хлопчик. А ми зробили. Зараз Богдан принесе.
(Входить Богдан з опудалом Зими.)
Богдан. Гей, дорогенькі! Час Зиму палити.
Дівчинка. А ми, дівчата, будемо дивитися та приспівувати, приказувати.
Хлопчик. А що?
Дівчинка. А ось слухайте.


Дівчатка(разом).Ой летіло помело через наше село. Стовпом дим, стовпом дим.
Сіло спочивати на дядькову хату. Стовпом дим, стовпом дим.
А дядькова хата загорілася... Та й горить, та й горить.
А Богданова голова присмалилася, та й димить, та й димить.
(Дівчата сміються з Богдана.)
Богдан. Ой-ой-ой!
Хлопці (разом). А Маруся з радощами носить воду пригорщами
Та й гасить, та й гасить! Що загасить, те займеться,
А Маруся засміється! Стовпом дим, стовпом дим.
Дівчинка. Чи чуєте, як хлопці з нас глузують?
Дівчинка. А чого ж ні!
Дівчинка. Досить уже вам із нас кепкувати.
Дівчинка. Ходімо опудало палити! Ходімо!

(Діти стають навколо Зими. Червоними стрічками імітують вогонь.)
Діти (разом): Тікай, Зимо, з Канева!
Дитина: Іди, Зимо, аж до Києва, Бо вже ти нам очі виїла.
Дитина: Іди, Зимо, аж до Харкова, Бо холодна ти і однакова.
Дитина: Іди, Зимо, аж до Тульчина, Бо вже ти нам надокучила.
Діти (разом): Хай вогонь палає, зиму з’їдає.
(Хлопці виносять опудало Зими.)

Дівчинка. А в нашому селі перед тим, як розпочати гуляння на вулиці, дівчата збираються гуртом, ідуть на луки, туди, де будуть їхні ігри та забави, і закопують горщик із кашею, щоб привабити хлопців на вулицю. Це ж усі так роблять.
Дівчинка. Це вони жертву матері-землі приносять. Моя бабуся казала, що тоді земля їх благословить на любов. Бог дасть пару хорошу!
Дівчинка. Ось як це робили.
Дівчинка. Маріє, ви кашу варили?
Марія. Варили.
Дівчинка. Неси мерщій горщик. Тобі додому найближче.
(Марія несе горщик із кашею.)
Дівчинка. Бери, Олено, заступ та копай ямку.
Дівчинка. Ось і Марія.
Дівчинка. Ставайте, дівчата, в коло.
Дівчата (разом). Закопали горщик каші і кілком забили,
Щоб на нашу вуличеньку парубки ходили.
На нашу, хлопці, на нашу, несіте пшона на кашу.
Та будемо кашу варити, до себе хлопців манити.

(Заходять парубки.)
Хлопчик. Що це там наші дівчата роблять?
Хлопчик. Чи ворожать? Чи чаклують?
Хлопчик. Хоч би дав Бог, щоб не було морозу.
Хлопчик. Щоб дощ ішов коли треба.
Хлопчик. Та теплий, та без граду.
Хлопчик. Та який там дощ? То вони кашу закопують, щоб ми їх не цуралися!
Дівчинка. Ой, куди там!
Дівчинка. Дуже треба.
Дівчинка. Ціни собі не складете!
Дівчинка. Давайте й справді про врожай подумаємо.
Дівчинка. А я знаю, як наші діди робили, ще як молодими були. Ставали в коло, водили хороводи, проказували все, як має бути в природі. Як сіють мак, як він сходить, як росте, цвіте, достигає.
Хлопчик. Люди вірили, що мак уродить гарно.
Хлопчик. А чого навесні водили танок колом?
Дівчинка. Бо коло – це сонце, це святий Ярило.
Дівчинка. То давайте станемо у коло та „Подоляночку” заспіваємо.
Дівчинка. Марія нехай буде за Подоляночку.
(Діти беруться за руки і стають у коло. Усі співають, а Подоляночка робить те, що вони співають.)




Діти (разом). Десь тут була Подоляночка, (1кл. №64)
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла, тут вона впала, до землі припала,
Сім літ не вмивалась, бо води не мала.
Ой устань, устань, Подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька,
Вмий своє личко, личко біленьке.
Біжи до Дунаю, бери молоденьку,
Бери ту, що скраю!
(Подоляночка вибирає когось із кола, і та стає на її місце. Гра продовжується.)

Хлопчик. А давайте у гру „Мак” пограємо.
Діти. Давайте.
(Діти утворюють коло, за один – два кроки одне від одного. Всередині дівчина, що починає рухи.)
Діти (співають). Ой на горі льон, а в долині мак,
Мої любі сусідоньки,
Просимо вас, голубоньки,
Зробіть ось так.
( При словах „Ой на горі льон” роблять декілька кроків управо, „А в долині мак” – кілька вліво і затримуються на місці та пильно дивляться на того, хто посеред кола. При слові „Просимо” виконують легкий поклін, при „Зробіть ось так” – виконують рух, що його показує дитина посеред кола.
Співаночку співають досхочу, тільки за кожним разом при словах „Зробіть ось так” виконується інший рух (беруться за руки, присідають, підіймають руки догори, беруться в боки, пританцьовують і т. п. ). Під кінець гри замість слів „Зробіть ось так” співають „Загукайте враз” і гукають „Гу!”.)

Хлопчик. Закликайте, дівчата, птахів – і птахи прилетять!
Дівчинка. Тож давайте підіймемо випечених жайворонків вгору і запросимо їх, щоб швидше прилетіли птахи та весну принесли.
Діти (разом). З далекого краю пташок викликаю:
- Летіть, жайворонки, до нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята, до нашої хати –
Весну зустрічати, зиму проводжати!
Хлопчик. Прийди ж до нас, Весно-красна!
Дівчинка. Із травою!
Хлопчик. З теплим дощиком!
Дівчинка. Із квітами!
Хлопчик. Із цвітом-рястом!
Дівчинка. Ось уже іде Весна.
(Заходить дівчина, вбрана Весною. У руках тримає букет квітів.)

Весна. Добрий день, хлопчики й дівчата,
Добрий день всім гостям свята.
Знаю, ви мене чекали,
І пісні мені співали.
Зла зима мене не пускала,
Холодними снігами позамітала.
Але ви її прогнали,
І мене, свою весну, дружно врятували.
Вийшла я з лісу, лугові вклонилась.
Від вітру і сонця луг зазеленився.
А до мене трави у полях вгинались,
А до мене птахи в гаю озивались,
А за ними в лузі заквітали квіти,
Починаю, друзі, по землі ходити.
Пісня „Вийди, вийди, Іванку” (4кл. №60)
1.Вийди, вийди, Іванку, 3. Звила ж я віночок вчора
Заспівай нам веснянку. Звечора, звечора,
Зимували, не співали, З зеленого барвіночка,
Весну дожидали. Та й повісила на кілочку.
2.Весна, весна, наша весна, 4. Вийди, вийди, Іванку,
Та що ж ти нам принесла? Заспівай нам веснянку.
Старим бабам - по кийочку, Зимували, не співали,
А дівчатам по віночку. Весну дожидали.

Весна. А ще принесла я вам загадки. Відгадайте.
Привітанням журавля
Я пробуджую поля,
Я заквітчую гаї,
І усякий мене зна, я ... (весна).
Ішов довгов’яз, у землю зав’яз,
Із землі всіх повиганяв (дощ)
Високо стоїть, одне око має,
Всюди заглядає. (Сонце)
Біг кінь білобокий через Дунай глибокий,
Як упав – заіржав, увесь світ задрижав. (Грім)
Тато високий, мама широка,
Син зрячий, невістка сліпа. (Небо, земля, день, ніч.)
Весна. Молодці.

Дівчинка. А давайте кривий танець водити.
(Діти беруться за руки, ходять ланцюжком.)
Діти (разом). Ми кривого танцю йдемо, кінця йому не знайдемо.
Ані кінця, ані ладу – не пізнаєш котра ззаду.
Треба його тай виводити, кінець йому та й знаходити.
І довгої лози, лози, пасли хлопці кози, кози.
А дівчата козенята – та й померзли ноженята.
Ви дівочки гожі, гожі, кидайте ті кози, кози.
В кривім танці походжаймо та й ніженьки зігріваймо.

Дівчинка. Дівчата, хлопці! Уже темніє надворі! Додому час.
Хлопчик. Цими днями зима переходить у весну!
Дівчинка. А там весна в літо перейде.
Хлопчик. Природа буятиме, цвістиме все.
Дівчинка. Тоді будемо Івана Купала стрічати! Хати до Трійці квітчати.
Хлопчик. Через вогонь стрибати.
Дівчинка. А всім ми бажаємо бути веселими, як весна, багатими, як літо, щедрими, як осінь, а здоровими, як зима.

Пісня „Знов прийшла весна” №1 (№61)
1. Оживає рідна земля.
Оживають гори й поля.
Вже біжать веселі струмки,
Прилетіли перші птахи.
Приспів:
Знов прийшла, знов прийшла,
Знов прийшла весна.(2рази)
2. У лісочку тане сніжок,
Весело співає струмок.
Розцвіли підсніжники всі
Діточки веселі усі.
Приспів.